за браком чогось

1. n

недостача, нестача, брак, відсутність (чогось — of)

2. v

1) відчувати нестачу (чогось); потребувати (щось); не мати (чогось)

2) не вистачати, бракувати, бути недостатнім

* * *

1) зазнавати нестачі, браку ( чого-небудь), потребувати ( чого-небудь), не мати ( чого-небудь)

2) pres. p. бракувати, не вистачати, бути недостатнім

1. n

1) дефект, недолік; вада, порок, несправність

2) брак, нестача

3) кількість, якої не вистачає

2. v

зрадити, дезертирувати, перекинутися на сторону противника

* * *

1) дефект, недолік; порок, вада; несправність; недосконалість; лic. фаут

2) брак, недостача, нестача

3) відсутнє число або кількість

1. n

1) невиконання зобов'язань; неплатіж; відмова від сплати боргу

2) недодержання (правил); недогляд, недбалість

3) юр. нез'явлення в суд

4) спорт. вихід із змагання

5) мисл. втрата (сліду)

6) нестача, брак (чогось); бідність

2. v

1) не виконувати своїх зобов'язань

2) юр. не з'являтися в суд, ухилятися від з'явлення в суд

3) юр. ухвалювати заочне рішення

4) спорт. виходити із змагання, припиняти боротьбу

5) не вистачати, бракувати (чогось)

* * *

1) невиконання зобов'язань (особл. грошових); неплатіж, відмова від сплати боргу; недотримання ( правил); недбалість, недогляд

2) юp. неявка до суду

3) cпopт. вихід зі змагання

4) миcл. втрата сліду

5) бездіяльність, пасивність; відсутність; брак

1) не виконувати своїх зобов'язань (особл. грошових); порушувати (обіцянку, договір); припиняти видачу дивідендів (тж. to default dividends)

2) юp. не з'являтися за викликом суду; ухилятися від явки до суду

3) юp. реєструвати неявку до суду; вирішувати справу заочно, виносити заочне рішення ( на користь позивача)

4) cпopт. вибувати зі змагання, припиняти боротьбу

-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:

1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];

2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];

3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;

4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].

* * *

несов.; сов. - возвест`и

1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти

2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти

3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити

4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́

5) мат. підно́сити, піднести́

6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)